Старший сержант поліції Артем Чернетченко служить в роті патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» від дня її заснування, з 2014 року. За цей час неодноразово виїздив на Донбас у довготривалі службові відрядження, де разом зі своїми колегами ніс бойові чергування на блок-постах та підтримував правопорядок на звільнених територіях. І допомагало йому в цьому його давнє й щире захоплення – велика любов до української пісні.
Дивлячись на цього високого кремезного хлопця в поліцейському спецспорядженні та з автоматом у руках, ніколи навіть не запідозриш у ньому артиста вокального жанру. Й не просто аматора, а майже професіонала, більше того – переможця, призера та лауреата багатьох пісенних конкурсів та фестивалів як на Сумщині, так і в інших регіонах України. В його репертуарі українські та російські народні пісні, однак найбільше Артему подобаються ті, що співає його улюблений артист – Олег Винник. «Надкусили місяць зорі», «Як жити без тебе», «Вовчиця», «Дай мені помріяти», «Молитва за Україну», «Плачуть ікони» та «Мої батьки» - ці пісні гармонійно поєднують у собі чарівну мелодію та проникливі, наповнені глибоким змістом, вірші. Співаючи їх, Артем не тільки намагається бути достойним свого кумира, але й по-своєму переосмислює його пісні, по-своєму сприймає їх зміст і, як наслідок – по-своєму, у своїй оригінальній манері їх доносить до слухача.
Саме з піснею «Плен» Олега Винника сумський боєць виступив під час зйомок телешоу «Караоке на Майдані», що проходили 25 серпня у Покровську. Нашому земляку вдалося вийти у фінал і стати призером пісенного змагання. В ефірі запис телепередачі з Покровська можна буде побачити у неділю, 2 вересня, на телеканалі «СТБ».
Загалом, любов до музики, до пісні, та й до творчості як такої Артему дісталась у спадок від його батька – великого шанувальника української пісні та української поезії. Саме він посприяв тому, що Артем свого часу закінчив музичну школу по класу баяна, а вже будучи в більш дорослому віці - самостійно взявся до гітари.
До речі, сестра Артема, котра теж працює в поліції, також надзвичайно творча особистість – її вірші по-жіночому проникливі та теплі, однак є й такі, що носять гострий, майже сатиричний характер.
Сам молодий чоловік говорить: в їх родині пісня – це своєрідна святиня. Навіть його малесенькі діти, дворічна доня-сонечко та однорічний синок – й ті люблять музику. Вже зараз у кожного з малят проявляються свій смак до певних жанрів, батьки можуть легко визначити, кому яка пісня подобається, хто під яку краще засинає. Дружина, хоча сама й не співачка, однак захоплення чоловіка підтримує й палко вболіває за нього, коли Артему доводиться виступати. Вона – найперша його фанатка та прихильниця.
Що ж стосується безпосередньо вокалу, то серйозно займатися ним молодий чоловік почав близько восьми років тому. Деякий час займався індивідуально у кількох викладачів, однак з початком військових дій на Донбасі довелося від занять відмовитись. І все ж таки мрія осягнути нові висоти не полишала Артема, тож він використовував для її досягнення будь-яку можливість. І ось вже майже рік як молодий чоловік знайшов собі нового наставника – під час відряджень до міста Селідове, у вільний від чергувань та бойових завдань, він опановує мистецтво співу на уроках художнього керівника селідівського міського будинку культури Вікторії Самойленко.
«Я дуже вдячний командуванню нашого підрозділу за можливість займатися своєю улюбленою справою, - говорить Артем Чернетченко. - Крім технічних питань як то тренування голосових зв‘язок, правильної вимови, дихання тощо, необхідно вірно вибрати мелодію, щоб взаєморозкрити і її, і свої можливості. Необхідно не просто переспівати пісню, а прожити її кілька разів, зжитися з нею, відчути її в собі, щоб вона бриніла в серці, рвалась з душі, лилась з подихом від грудей до самого неба, злітала з вуст вільно та легко. Тільки тоді можна її сміливо нести слухачам і представляти на суд широкого загалу».
На запитання, як «вживаються» разом його непроста служба та незвичайне захоплення, старший сержант поліції Чернетченко лише посміхається – уживаються. І цілком гармонійно. Пісня навіть допомагає: немає нічого кращого, аніж після важкого трудового дня чи складного чергування «видихнути» в мелодії все, що накипіло на душі: й смуток за родиною, й тяжкість розлуки з коханою, й біль від того, що точиться війна.
А ще молодий чоловік впевнений – кожна пісня, як людське життя – неповторна у своєму звучанні. Він не вміє співати «по шаблону». Кожного разу, виходячи на сцену, по-особливому хвилюється. І кожного разу по-особливому співає, хай би з цією піснею виступав хоч в сотий раз.
І слухачі відчувають цю неповторність. І цінують всю щирість, з якою Артем дарує їм свої виступи. А тому й не дивно, що цього року сумчанина запросили взяти участь у тринадцятому щорічному фестивалі шахтарської пісні «Чорне золото Донбасу» разом з художнім колективом Селідовського будинку Культури. За виконані пісні «Чорне золото» та «А в Україні» Артем отримав диплом лауреата фестивалю. Разом зі своїм наставником він приймав участь у трьох концертах, присвячених Дню Прапора та Дню Незалежності України. А на концерті до Дня шахтаря отримав щире схвалення глядачів та море оплесків.
Тож всі бійці роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» та особовий склад поліції Сумщини щиро бажають своєму колезі, окрім успіхів у службі, ще й нових творчих здобутків, палких прихильників та яскравих, зіркових перемог.
Відділ комунікації поліції Сумської області