Сорокадворічний підполковник поліції Сергій Тарасенко майже два десятиліття віддав роботі в підрозділах ОВС по роботі з дітьми. Спочатку це був відділ  кримінальної міліції у справах неповнолітніх, нині - ювенальна превенція. Однак суть його роботи завжди залишалась одна й та ж – захист життя і здоров‘я юних жителів України та забезпечення дотримання їх прав і свобод.

В органи міліції Сергій Тарасенко прийшов свідомо, після того, як демобілізувався після служби у внутрішніх військах. Говорить, що саме тоді він визначився з подальшим життєвим шляхом.

Однак передував цьому цікавий епізод. Набувши освіту інженера-будівельника і навіть маючи невеликий досвід роботи за спеціальністю, молодий чоловік вирішив підти на службу в армію. Для цього звернувся з відповідним проханням до службовців військкомату. Ті були вельми здивовані – за тих часів це був той рідкісний випадок, коли призовник сам «набивається» до війська.  Тож свій 22-й рік народження Сергій  зустрів уже рядовим внутрішніх військ. За його словами, служба видалась цікавою і непростою водночас; він зрозумів, що саме в органах внутрішніх справ може знайти своє покликання.

Керівництво Ковпаківського відділення Сумського міськвідділу міліції після відповідної співбесіди призначило молодого чоловіка на посаду оперуповноваженого «дитячої кімнати міліції». Завжди усміхнений, з тонким почуттям гумору, симпатичний юнак завжди знаходив підхід і до правопорушників, і до потерпілих, до  дітей та їх батьків; підтримував добрі стосунки з педагогами навчальних закладів та медиками, добре знав ділянку своєї відповідальності; врешті, міг спілкуватися на будь-які теми з будь-якою категорією громадян.

Йому доводилося стикатися з масою проблем у дитячому та підлітковому середовищі: молодіжні збори, дворові бійки, крадіжки,  дрібне хуліганство, пограбування, пияцтво, наркоманія тощо.

Серед службових і буденних справ молодий правоохоронець зустрічає своє кохання. А за якийсь час після одруження улюблена дружина Наталка дарує йому первістка Данила.

На запитання, чи вплинула специфіка його роботи на виховання старшого сина, Сергій Іванович посміхається: скоріше, це його робота вплинула на  сім‘ю. «Мабуть, буде правильніше сказати, що я більше часу приділяв чужим дітям, ніж своєму синові, - говорить керівник ювенальної превенції. – І мені тим більше приємно, що він в деякій мірі навіть пишався мною та мріяв сам одягнути погони правоохоронця».

Кілька років тому самому Сергію та його сім‘ї довелося пережити дуже непростий період. Потрапив до реанімації і важко перехворів молодший син Ілля. В цей період голова родини перебував у довготривалому відрядженні в зоні АТО, і всі труднощі лягли на плечі молодої дружини, яка з честю витримала це непросте випробовування долі.

Про службу в зоні проведення антитерористичної операції Сергій розповідає мало, щоразу переводячи розмову на інші теми. Жартома ж говорить: «Що не вбиває, те робить нас міцнішими».

Зовні він нічим не змінився – любить розповідати кумедні випадки зі свого життя, знає безліч анекдотів, примовок та афоризмів. Невиправний оптиміст і життєлюб. Автолюбитель – із задоволенням, коли є час і можливість,  займається своєю автівкою і збирає тематичну колекцію моделей міліцейських та поліцейських авто.

Однак найбільше його уподобання і навіть «хвороба»  – робота з дітками.

«Знаєте, - зізнається Сергій Іванович, - діти бувають як горіхи. Один зовні немов у броні, а в душі у нього така жага бути з батьками, бути улюбленою дитиною, мати поруч опору і підтримку, розуміння і тепло. Інший навпаки – ніби росте у достатку в люблячій родині, а всередині у нього порожньо. Ні здатності співпереживати, ні розуміння реальності життя. Зараз найперша біда наших підлітків – гаджети та безконтрольний доступ до інформаційного сміття. Діти в силу свого віку нездатні розрізнити звичайну законослухняну людину від правопорушника, а що говорити за спілкування в Інтернеті, коли різного роду зловмисники ховаються за віртуальними «масками». Один такий чоловік під виглядом «доброго дяді» через Всесвітню мережу розбещував дітей. І працівникам нашого підрозділу довелося шукати потерпілих від його дій чи не по всій території України».

На думку керівника ювенальної превенції, малеча – вони як губка, однаково всотують в себе як хороше, так і погане. Завдання дорослих – зробити так, щоб цього гарного було якомога більше. Дітей потрібно займати корисними та позитивними справами, інакше вони знайдуть заняття самі, і не завжди гарні. Сергій Тарасенко глибоко впевнений: виховання дитини починається з поведінки дорослого оточення. Тож намагається відповідати тому зразку, який би став прикладом для дітей – і рідних, і не рідних. Щоденними своїми справами і вчинками, настроєм і думками. А неймовірний оптимізм, життєвий досвід та професіоналізм завжди йому у цьому допомагають.

Відділ комунікації поліції Сумської області