Цією жінкою не можне не захоплюватися: енергійна, яскрава, бистроока, завжди усміхнена та привітна. Вона з успіхом поєднує у собі майже непоєднувані риси: рішучість і принциповість правоохоронця - з турботливістю берегині великої родини, вірність Присязі – з материнською відданістю, захоплення спортом – з творчістю. Її поважають колеги і безмежно люблять у родині.
Оксана – перша жінка-правоохоронець Сумщини, яка у 2014 році вирушила разом з колегами в зону АТО. Пригадує, що коли надійшла команда прибути на пункт збору зведеного загону, вона була вдома з сином. За півтори години викликала батьків, передала їм домашні справи, зібрала всі необхідні для далекої дороги речі і у призначений час прибула на шикування.
«Загалом відрядження видалось важке, - говорить вона, подумки повертаючись у травень шестирічної давнини. – По-перше, багато хто з нас, аби не турбувати родини, не говорив, куди саме ми відряджені. По-друге, велика частина місцевого населення спочатку нас сприймала вороже. По-третє – важкі побутові умови служби та відпочинку. Спали на долівках, харчувались буквально на ходу. Це згодом завдяки місцевій адміністрації та нашому керівництву все більш-менш налагодилось. А перші часи були що називається найсуворіші – життя на передовій, під звуки пострілів, коли у кожному незнайомцю доводиться підозрювати ворога».
На все життя запам‘ятала Оксана епізод, коли підрозділ дивом уник втрат: наступної ночі після того, як їх загін перевели на інше місце дислокації, до приміщення, де вони перебували напередодні, навідались озброєні бандити.
Після цього випадку бійці стали особливо оберігати «Сонечко» - так іноді називали вони свою єдину колегу-дівчину. У важку хвилину вона кожному знаходила добре слово і теплу усмішку. У пошуках доброї порати та підтримки часто радились – і як з жінкою, і як з психологом.
Так склалась доля, що саме у тому відрядженні вона зустріла своє кохання. І після повернення на «мирну» землю разом з Олександром Дмитренком створили родину. А згодом у щасливої мами двох синів народилась і красуня-донечка.
Нині майор поліції Оксана Дмитренко несе службу у спецпідрозділі КОРД. Завдяки гарній фізичній формі, яку, до речі, не втратила ще з юності, коли багато і з задоволенням займалась спортом, може скласти певну конкуренцію своїм колегам-чоловікам. Весь вільний час присвячує своїй великій родині: дітям - 14-річному Кирилу, 5-річному Михайлику та півторарічній Настуні, коханому чоловіку та любим батькам.
Діти як ніхто інший потребують її любові, уваги і ласки. Вона – найперший вболівальник на змаганнях у старшого сина. Разом з молодшим займається домашнім рукоділлям та поробками. А для донечки в‘яже гачком гарні сукенки та іграшки.
А ще Оксана – талановитий психолог. Надає перевагу арт-терапії, особливо - техніці піщаної анімації. Долучає до неї і своїх товаришів по службі, які надзвичайно цінують та поважають свою чарівну колегу.
На запитання, чого б вона побажала жінкам у переддень свята весни та краси, Оксана, не задумуючись, відповіла: миру. Миру на землі, миру в родині, миру в душі. І, звичайно, кохання. Здорових діток, люблячих сильних чоловіків, дружньої родини, домашнього затишку, вдалої реалізації своїх здібностей і талантів, і, головне - досягнення найяскравіших і найзаповітніших мрій. Саме в цьому, вважає вона, і полягає жіноче щастя.
Відділ комунікації поліції Сумської області