35 років тому, 26 квітня 1986 року, сталася аварія на Чорнобильській АЕС, яка визнана найбільшою в історії всієї атомної енергетики і за кількістю загиблих, і по числу постраждалих від її наслідків

За деякими даними кількість постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи в світі перевищує 17 мільйонів людей.

 - Після параду, ще в парадній формі, нам повідомили, що виїжджаємо до Чорнобиля. Три години на збори. Чому, навіщо – ніхто не говорив. Лише прибувши на місце події ми вже самі зрозуміли, що трапилась трагедія, але паніки  не було. Нам видали захисні костюми, які ми і одягли поверх білих сорочок, в яких і працювали всі 10 днів, - розповідає Сергій Шевченко, полковник міліції у відставці, один з учасників ліквідації наслідків Чорнобильської трагедії. 

Все почалось 1 травня 1986 року. Дванадцять працівників міліції з Сум прямували до Чорнобиля, щоб забезпечити евакуацію місцевого населення.

 На момент трагедії Сергію Петровичу було усього 25 років, він вирушив до Чорнобиля у званні старшини, маючи 5 років стажу служби інспектором дорожньо-патрульної служби окремого батальйону ДАІ міліції. 

 - Спати немає де, з їжі лише банка консервів, кусок хліба, огірок та вода на весь день. Це було нелегко, але ми розуміли, що справа важлива і це є нашим обов’язком – служити та захищати. Третього травня автобуси у яких були люди з сумками та чемоданами, прямували з Чорнобиля до Києва. Моїм завданням було доставити людей та розподілити, хто куди прямує, потім знову на місце події і так приблизно 5-6 разів на день. Загалом, за 9 днів, проїхали 9 800 км. 

Евакуація людей не було єдиним завданням працівників міліції. Сергій Петрович розповів, що була евакуація і домашньої худоби, яку розподіляли по колгоспам, також він пам’ятає, як 6 травня заливали бетоном грунт навколо станції. 

- У небі були вертольоти, знизу працювали на бетономішалках. Всі були при справі. У кожного з нас були портативні дозиметри, в кінці дня фіксували показники. Вже тоді було зрозуміло, здоровими людьми нам не повернутись. 

Прибувши після цього відрядження до рідного міста, Сергія Шевченка нагородили почесною грамотою і годинником, та вручили автомобіль «Жигулі» для підрозділу ДАІ. На ньому він і продовжив службу у міліції. У званні підполковник міліції вийшов на заслужений відпочинок. Але спогади про трагедію залишились на все життя. Проблеми зі здоров’ям, які кожного року все більше нагадують про аварію, значно погіршують якість життя. Наразі полковник на пенсії з ностальгією згадує роки служби, товаришів з якими працював протягом 20 років та ту саму подію у Чорнобилі, яка усього за 10 днів змінила його життя. 

Внаслідок отримання значної дози радіоактивного опромінення, на превеликий жаль, вже багато знайомих та друзів Сергія Шевченка пішли з життя. Вічна їм пам'ять та доземний уклін. 

Трагедія показала всьому світу, що може статися, якщо атомна енергія виходить з під контролю. Але ще вона продемонструвала світовій громадськості мужність і героїзм простих людей, які разом стали пліч-о-пліч в ім’я порятунку цивілізації.  

Відділ комунікації поліції Сумської області