Аварія на Чорнобильській атомній станції 26 квітня 1986 року стала однією з найтяжчих трагедій у історії українського народу і найбільшою техногенною катастрофою минулого століття, що вразила світову громадськість та надовго привернула її увагу до чорнобильської проблеми і України.
На ліквідацію наслідків страшної трагедії було задіяно багато людських сил та представників різних професій: залізничників, пожежників, медичних працівників. І на рівні з ними, за життя та спокій людей, боролися міліціонери.
Одним із таких захисників-ліквідаторів, що пліч-о-пліч з представниками інших професій боронили людей від небезпеки радіації, був міліціонер з Шостки Олександр Лях.
Тієї трагічної ночі 1986 року особовий склад Шосткинського районного відділу міліції був піднятий по тривозі. О другий ночі правоохоронців зібрали у підрозділі, розповіли, що сталося, та визначили співробітників, які мали їхати до Чорнобиля. На збори дали декілька годин, і вже о восьмій ранку Олександр Лях з колегою з карного розшуку Миколою Циганенком поїхали до обласного центру. Вдома у сержанта міліції Ляха залишилась молода дружина з двома маленькими донечками, а свій 25-й день народження він відсвяткував вже у чорнобильській зоні.
«Наше завдання полягало в тому, що ми мали патрулювати покинуті населені пункти у 30-ти кілометровій зоні поблизу Прип’яті, не допустити мародерства та вивезення з зони заражених предметів. В одне село направляли по два співробітника, проте час перебування там різнився – від одної доби, до півтора місяця, все залежало від рівня радіоактивного фону», - розповідає Олександр Лях.
Колишній міліціонер згадує один з яскравих випадків своєї роботи в Чорнобильській зоні, коли працівники міліції затримали групу мародерів. Зловмисники викрадали з гаражів місцевих жителів заражені автомобілі та хотіли вивезти їх до Києва на продаж. У ході слідства вони зізналися ще в кількох крадіжках з будинків. Суд визнав їх винними і призначив покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.
«Дуже важко було бачити наляканих людей, місцевих жителів, які покидали свої рідні домівки, мабуть знаючи, що вже ніколи не повернуться додому», - згадує Олександр Лях.
За словами Олександра, переважно села були безлюдні, лише бігали здичавілі свійські тварини та птиця. Хоча в деяких населених пунктах все ж можна було зустріти літніх людей та, навіть, цілі родини з дітьми. Свою присутність вони виправдовували тим, що їм нікуди було їхати, або ж люди просто не хотіли залишати рідні домівки.
«Ми допомагали цим людям продуктами харчування, приносили хліб, згущене молоко, м’ясні та рибні консерви. А у відповідь чули щирі слова вдячності», - згадує пенсіонер МВС.
Як би пафосно це зараз не звучало, але тоді, весною та влітку 1986-го, участь кожної людини, яка була безпосередньо задіяна в ліквідації наслідків на ЧАЕС, в охороні об’єктів інфраструктури в 30-ти кілометровій зоні, в чергуваннях на КПП, авто- та залізничних магістралях, була безцінною. І вимагала від людей справжньої самовіддачі та відваги.
Повернувся Олександр Лях додому лише на початку зими. Тоді, до чорнобильської зони з рідного підрозділу у відрядження вирушали вже й інші співробітники в складі зведених загонів. Втім, вони були першопрохідцями, які на власному здоров’ї відчули всю небезпеку радіаційного опромінювання. Зараз Олександр має статус людини з інвалідністю 2 групи. І хоча здоров’я чоловіка підірване, він не втрачає оптимізму та яскраво демонструє силу свого незламного духу, даруючи турботу і тепло свого серця близьким людям, родині та друзям.
Відділ комунікації поліції Сумської області
